Західна Україна за минулий тиждень: Мобілізація громадянина Німеччини та чергова спроба обдурити угорців

Мобілізація громадянина ФРН розкрила корупційну схему в посольстві України

На Буковині виник скандал, який може стати міжнародним. Чернівецький обласний ТЦК мобілізував колишнього мешканця області, котрий вже майже 10 років є громадянином ФРН та має довідку про вихід з громадянства України. Однак цей документ видано посольством України в Німеччині, а відповідних рішень у Києві, схоже, прийнято не було. В цих умовах посольство Німеччини в Україні не спішить захищати свого громадянина, тим більше, що офіційний Берлін готовий позбавити захисту всіх українських чоловіків віком від 23 до 60 років.

Скандальний депутат Верховної Ради Георгій Мазурашу 2 червня повідомив, що в Чернівецькій області мобілізували чоловіка 1997 року народження, який є громадянином Німеччини. Він уродженець Буковини, приїхав відвідати родичів – але опинився в армії. За даними політика, цьому чоловіку припинили громадянство України указом президента №387/2017 від 25 листопада 2017 року, про що є відповідна довідка, видана посольством України в Німеччині.

«Нині "бусифікований" громадянин Німеччини перебуває в навчальному центрі ЗСУ. Про викрадення їх співвітчизника вже знають в посольстві Німеччини в Києві», – написав Мазурашу в соціальних мережах.

Водночас у Чернівецькому обласному ТЦК заявили, що згідно з даними державного реєстру та інформацією, отриманою від міграційної служби, чоловік є громадянином України. У центрі комплектування також повідомили, що чоловік не користувався правом на відстрочку, пройшов військово-лікарську комісію, був визнаний придатним до військової служби та направлений до однієї з військових частин.

«Довідку про припинення громадянства на час призову на військову службу чоловік не надавав. Військовослужбовці територіального центру комплектування діяли згідно до вимог чинного законодавства», – зазначили у ТЦК, і на підтвердження своїх слів надали лист управління Державної міграційної служби в Чернівецькій області про те, що мобілізований колись отримував український паспорт.

Варто відзначити, що на сайті президента України немає указу №387/2017 від 25 листопада 2017 року. На цю дату взагалі жодного указу не значиться. Обізнані джерела вказують, що довідка, підписана тодішнім послом України в Німеччині Андрієм Мельником, може містити фальшиві дані.

Справа у тому, що довгий час для отримання громадянства ФРН необхідно було припинити громадянство України та подати офіційне підтвердження цього факту (пізніше цю вимогу скасували через фактичну неможливість її виконання). Оскільки припинення громадянства України можливе виключно шляхом видання указу президента, хабарі за це в адміністрації Петра Порошенка сягали кількох десятків тисяч доларів. Однак у посольстві України в Німеччині документ можна було отримати за менші гроші, і дипломати переконували, що вони забезпечать припинення українського громадянства. Судячи з усього, жертвою саме цієї схеми став довірливий буковинець.

Реакції посольства Німеччини в Україні на мобілізацію свого громадянина наразі немає. Не виключено, що її взагалі не буде, оскільки офіційний Берлін сприймає всіх вихідців з пострадянського простору як своєрідних унтерменшів, а також виступає за позбавлення захисту всіх українських чоловіків віком від 23 до 60 років, які нині перебувають в ФРН. Крім того, якщо чоловік справді не вийшов з громадянства України, то дії ТЦК формально є законними.

При цьому адвокат бусифікованого, Андрій Ювченко, в публічних заявах фактично робить винним свого підзахисного.

«Розглядаємо цю публікацію і відповідь від посольства, що це громадянин Німеччини, та що припинено його громадянство відповідно до указу президента. Можливо, це правда. Можливо, інформація потребує підтвердження. Щоб офіційно бути виключеним з військового обліку, потрібно подати заяву з підтверджувальними документами, включно з довідками від посольства і що він вже не громадянин. Перш за все, йому потрібно було подати заяву до міграційної служби, щоб були внесені відомості в реєстр та виключено його як громадянина України», – сказав Ювченко в коментарі державному телеканалу «Суспільне».

Як повідомляв ЗУНР, в минулому році тимчасовий виконувач обов’язків начальника одного з ТЦК в Івано-Франківській області скерував громадянина Росії на військово-лікарську комісію, після чого здійснив його постановку на військовий облік та включення до списків мобілізованих для направлення до військової частини. Це вдалося зупинити, бо наречена росіянина, який законно перебував на території України, подала заяву до Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони щодо незаконної мобілізації іноземця. Чоловіка звільнили, а підполковник відбувся штрафом у 17 тисяч гривень.

Закарпатські угорці не вірять обіцянкам Києва

Прем’єр-міністр Угорщини Петер Мадяр заявив про домовленості з Києвом щодо розширення мовних, освітніх, культурних та політичних прав угорської меншини в Україні. Проте домовленості є непублічними, вимагають великої кількості законодавчих та нормативних змін, і лідери угорської громади Закарпаття не вірять у те, що київські власті виконають свої обіцянки.

«Ми досягли всеохоплюючої домовленості з Україною щодо розширення мовних, освітніх, культурних та політичних прав 100-тисячної угорської меншини. Угода є результатом кількох тижнів інтенсивних угорсько-українських переговорів на експертному рівні, в яких також брали участь політичні організації угорців Закарпаття та церкви», – заявив Мадяр у відеозверненні 3 червня.

За його словами, Київ зобов’язався впровадити узгоджені заходи у свою правову систему найближчим часом, і ці зобов’язання також з’являться в плані дій України щодо вступу до ЄС. Проте українська сторона цю заяву офіційно не коментувала, а сам текст домовленостей, який нібито складає 20 сторінок, ніхто не бачив. Стислий виклад документа опублікувала лише українська редакція Радіо Свобода, не розкриваючи своїх джерел.

Варто відзначити, що зобов’язання стосуються не виключно угорців, а всіх національних меншин в Україні, тобто в разі їхнього виконання ними зможуть користуватися, принаймні, румуни та поляки. Основна частина зобов’язань Києва стосується освіти мовою національних меншин, оскільки саме освітній блок був ключовим предметом суперечки між Києвом і Будапештом протягом останніх років.

Отже, навчальні заклади, де функціонують класи або групи з навчанням мовою нацменшини, матимуть статус «школи нацменшини». Такі заклади можуть дублювати написи на вивісках та іншу інформацію для загального користування мовою нацменшин. Керівник або заступник керівника такої школи повинен володіти мовою відповідної меншини. Для випускників, які навчалися мовою нацменшини, завдання зовнішнього незалежного оцінювання можуть перекладати відповідною мовою, крім тестів з української мови й історії. Офіційні документи про освіту можуть дублюватися мовою меншини – але тільки на прохання батьків.

Наступний блок присвячений суспільно-політичним та культурним правам нацменшин, він теж чималий, і також насамперед стосується мови. Отже, місцеві органи влади на територіях, де нацменшини складають значну частину населення, зможуть вимагати від своїх кадрів знання мови нацменшин чи організовувати відповідні курси. Відповідно, мови меншин можуть використовуватися у спілкуванні з місцевими органами влади. Окрім усної й письмової форм використання своєї мови, представники нацменшин отримають також право користуватися нею в електронній формі.

У населених пунктах із нацменшинами можуть з’явитися вивіски офіційних назв їхніми мовами на будівлях органів місцевого самоврядування, включно з обласними радами й комунальними підприємствами за відповідним рішенням місцевої ради. Назви вулиць, площ, скверів та інших об’єктів топоніміки дублюватимуться відповідною мовою. Символіка нацменшин може використовуватися на офіційних державних заходах, «але не домінувати візуально над українською символікою і не суперечити законодавству України».

Публічні заходи, організовані для нацменшин, зможуть влаштовувати їхньою мовою. У межах підготовки виборів агітація й роз’яснення порядку голосування дублюватиметься мовами нацменшин, а на місцевих виборах у місцях традиційного проживання нацменшин – і текст виборчого бюлетеня. Обов’язковими стають консультації з нацменшинами щодо проектів законів, які стосуються їхнього правового статусу.

Таким чином, у переважній більшості випадків йдеться лише про можливість дотримання мовно-культурних прав нацменшини, а не про відповідні гарантії. Крім того, нічого не сказано про скасування штрафів за використання неукраїнської мови в торгівлі та сфері послуг, які вже зараз складають 200 євро, а їх пропонують збільшити в десять разів. Проте навіть для забезпечення згаданої можливості необхідно внести зміни у кілька законів та десятки нормативних актів, імовірність чого в угорській громаді Закарпаття оцінюють як нульову.

Там зазначають, що за бажання Києва частину вимог угорців можна було б давно задовольнити, просто виконавши закони «Про національні меншини (спільноти) України» (2022) та «Про врахування експертної оцінки Ради Європи та її органів з прав національних меншин (спільнот) в окремих сферах» (2023). Проте ці закони, прийняті під тиском Брюсселя, були просто зараховані ЄС як прогрес на шляху євроінтеграції України, а нормативні акти на їхнє виконання досі не прийняті.

Лідери закарпатських угорців переконані, що Київ відмовиться від своїх зобов’язань одразу ж після того, як 15 червня 2026 року буде відкритий перший кластер переговорів про вступ України до ЄС. Це рішення стане можливим, бо після досягнення домовленостей з Будапештом той зняв вето з подальшої євроінтеграції Києва.

Наразі невдалими є спроби губернатора Закарпаття Мирослава Білецького та його попередника Віктора Микити, нині заступника керівника Офісу президента України, отримати схвальні відгуки щодо нових домовленостей від керівників угорської громади краю. Лідер фракції Партії угорців України (КМКС) в Закарпатській облраді Юдіта Петеї, мер «столиці» закарпатських угорців Берегово Золтан Бабяк та інші очікують від Києва чогось більшого, ніж чергових обіцянок.  

Наприклад, закриття кримінального провадження СБУ стосовно лідера КМКС Ласло Брензовича, через яке той з кінця 2020 року вимушений перебувати в Угорщині. На відміну від рішення парламенту, для цього достатньо підпису слідчого, що генерал СБУ Микита може забезпечити без проблем, – однак навіть цього наразі не зроблено.

Тому не дивно, що на даний час гіпотетичні українсько-угорські домовленості похвалив тільки депутат Ужгородської міської ради від партії «Слуга народу» Роланд Цебер. Це специфічний персонаж: рік тому в Будапешті заявили, що Цебер є нелегальним співробітником української розвідки, та заборонили йому в’їзд до Угорщини. Хоча Петер Мадяр вже майже місяць при владі, однак про зняття цієї заборони інформації не було.

За інформацією із Закарпатської обласної військової адміністрації, там готуються до зустріч Володимира Зеленського та Петера Мадяра, яка має відбутися на наступному тижні в Берегово. Однак угорський прем’єр поки що відмовляється їхати в Україну без гарантій того, що Київ в черговий раз не обдурить Будапешт, використавши угорську громаду Закарпаття як заручників.