Західна Україна за минулий тиждень: Танці на могилах польських жертв УПА та підготовка до виборів

Мери Львова та Івано-Франківська, Андрій Садовий і Руслан Марцінків, дали великі інтерв’ю з прицілом на майбутні вибори.

На знайдені могили польських жертв місцева влада відповідає героїзацією УПА

Протягом багатьох десятиліть однією з основних проблем польсько-українських стосунків була ексгумація жертв «Волинської різні» – так у Польщі називають масові вбивства мирних поляків бойовиками Української повстанської армії (УПА) на Волині та Східній Галичині у 1943-1945 роках. Хоча режим Володимир Зеленського останнім часом дозволив пошукові та ексгумаційні роботи на території знищених польських сіл, однак вони йдуть повільно, а місцева влада Західної України продовжує героїзувати вбивць польського населення регіону.

У четвер, 18 червня, на території колишнього польського села Гута Пеняцька у Львівській області завершилися польсько-українські пошукові роботи. Під час них обстежили близько 4 тисячі квадратних метрів землі та виявили велику братську могилу поляків, вбитих у 1944 році бойовиками УПА та поліцейськими підрозділами дивізії СС «Галичина».

«Людські останки виявили у 25 місцях на площі понад 200 м кв. (включно з масовим похованням площею 72 м кв. та численними останками поза межами головної могили). Початковий етап досліджень не дозволяє точно оцінити кількість жертв, похованих у виявлених місцях, однак площа підтверджує масовий характер поховання, в якому можуть спочивати навіть кілька сотень людей», – йдеться в повідомленні Інституту національної пам’яті Польщі (ІНП).

Спільні польсько-українські пошукові роботи в Гуті Пеняцькій розпочалися 8 червня 2026 року. Їхня мета – локалізація місць поховань останків мешканців села, вбитих у лютому 1944 року. Дослідження проводили фахівці Спеціалізованої установи «Волинські старожитності» та ІНП. Нагляд за пошуковими роботами від імені Українського інституту національної пам’яті здійснював Меморіально-пошуковий центр «Доля» Львівської облради, директор якого Святослав Шеремета відомий за носінням есесівської форми. Кілька років тому Шереметі навіть забороняли в’їзд до Польщі.

Незважаючи на знайдену могилу, для ексгумації останків з неї необхідний додатковий дозвіл Києва. В Польщі сподіваються, що ексгумаційні роботи можуть розпочатися навесні наступного, 2027 року. Після завершення робіт планується перепоховання останків жертв.

Як відомо, польське село Гута Пеняцька було повністю знищене 28 лютого 1944 бойовиками УПА та поліцейськими підрозділами дивізії СС «Галичина». Через кілька днів україномовна газета «Львівські вісті», що видавалася нацистською окупаційною владою, з німецькою педантичністю повідомила, що в ході «акції пацифікації» в Гуті Пеняцькій загинуло 868 осіб. Українська сторона досі цього не визнає, заявляючи, що напад на село здійснив «підрозділ німецької поліції».

В день завершення пошукових робіт в Гуті Пеняцькій депутати Львівської міської ради ухвалили звернення до політиків України та Польщі, а також до українського та польського народів з приводу «загострення дискусій на історичну тематику». В документі, зокрема, сказано, що «і в Україні, і в Польщі є свої герої, які по-різному сприймаються нашими народами, тому ми закликаємо винести питання історичних оцінок за дужки політичного процесу».

Хоча у зверненні Львівської міськради не названі формації «героїв», всім зрозуміло, що йдеться про Організацію українських націоналістів (ОУН), яка 30 червня 1941 року офіційно проголосила себе союзником нацистської Німеччини та особисто Адольфа Гітлера, та бойове крило цієї організації – УПА. Бойовики УПА у 1943-1947 роках вбили понад 100 тисяч мирних поляків на Волині, Східній Галичині та Закерзонні (нині територія Польщі). У Польщі ці злочини офіційно оголошені геноцидом польського народу.

Крім Гути Пеняцької, у квітні 2026 році польські фахівці здійснювали пошукові роботи на території колишніх польських сіл Острівки і Воля Островецька (нині Ковельський район Волинської області). Як відомо, 30 серпня 1943 року бойовики УПА повністю знищили ці села та вбили понад 1000 їхніх мешканців. У 1992, 2011 і 2015 роках було знайдено та перепоховано останки 674 жертв.

На початку червня цього року Київ дозволив проведення ексгумацій в Острівках і Волі Островецькій. «Зараз ми готуємося до організації робіт, розраховуємо необхідні ресурси та логістику, щоб дослідити всі локації ще цього року. Це дуже масштабне завдання», – заявив на минулому тижні представник Бюро пошуку та ідентифікації ІНП, священик Томаш Тшаска.

При цьому 21 червня у селі Ботинь на Волині буде відкрито пам’ятний знак начальнику штабу однієї з бойових груп округу УПА-Північ – Петру Гудзоватому («Очеретенку»). Він служив нацистам разом з Романом Шухевичем – в батальйоні абверу «Нахтігаль» та 201-му батальйоні шуцманшафту, а пізніше був підлеглим командувача УПА-Північ Дмитра Клячківського («Клима Савура»), який і розпочав «Волинську різню». А в Українському католицькому університеті (УКУ) у Львові меморіальна дошка Гудзоватому була відкрита ще у 2019 році, коли родина сотника УПА заснувала стипендію його імені.

Мери Львова та Івано-Франківська активізують підготовку до виборів

На минулому тижні міські голови Львова та Івано-Франківська, Андрій Садовий та Руслан Марцінків, дали програмові інтерв’ю з прицілом на майбутні вибори. Хоча їхня тональність відрізняється, вочевидь йдеться не лише про муніципальний, але й про загальнонаціональний рівень.

Градоначальник Львова вирішив питання майданчика просто, і разом з дружиною 15 червня дав інтерв’ю де-факто своєму співробітнику – ведучому радіо «Люкс-ФМ» Славі Дьоміну (медіа-холдинг «Люкс» належить родині Садових, і формально записаний на дружину мера, Катерину). Паралельно Дьомін веде ютуб-канал, у якого понад 300 тисяч шанувальників, саме там і вийшло інтерв’ю подружжя Садових.

Хоча єдина публічна посада Андрія Садового нині – міський голова Львова (з керівництва своєї партії «Самопоміч» він давно вийшов), інтерв’ю практично не містило меседжів муніципального рівня. Проблеми Львова розглядалися через призму протистояння з обласною та центральною владою, були заяви на кшталт «якби місто відповідало за об’їзну дорогу, то вона давно була б збудована». Загалом, на думку Садового, зараз у Львові все прекрасно, а якби не обласна адміністрація та Київ – було б ще краще. Звісно, не обійшлося без інформації про те, скільки львівська влада витрачає на оборону.

Проте сам формат інтерв’ю був не проблемним, а іміджевим, покликаним показати Андрія Садового як людину, «одного з нас». Зокрема, Садовий заявив, що політична діяльність негативно впливає на можливість проводити його з родиною. На запитання, що для нього важливіше – сім’я чи політика, мер Львова відповів: «Я хочу, щоб була родина, але політика забирає багато мого часу».

Однак коли Садовий почав розповідати про те, як він довго носить одяг чи взуття, про єдиний вихідний костюм та витрати на прийом офіційних делегацій з власної кишені – коментатори почали це відверто висміювати. Особливо негативну реакцію викликала заява мера про те, що найбільша сума готівки, яку він колись тримав у руках, – це близько 20 тисяч доларів.

Незважаючи на це, саме та частина інтерв’ю, де Садовий прибіднявся, була опублікована в розділі «Таблоїд» київського порталу «Українська правда», де безкоштовно і кома не з’являється. Заголовок був підібраний відповідний: «Я вигідний для сім’ї». Звісно, навряд чи Садовий платив за цю публікацію «живими грішми», швидше за все, йдеться про рекламні взаєморозрахунки між медіа-холдингами.

Загалом інтерв’ю мера Львова та його дружини було достатньо «гладеньким», за винятком одного моменту. Андрій Садовий підтвердив, що троє з його п’яти синів наразі навчаються за кордоном. Водночас він разом із дружиною не захотів назвати конкретну суму витрат на їхню освіту. На уточнювальне запитання про можливу вартість навчання у десятки тисяч доларів на рік Катерина Кіт-Садова порадила звернутися до декларацій і відмовилася продовжувати обговорення цієї теми. При цьому питання, яке найбільше цікавить публіку – чи повернуться сини Садових в Україну, щоб служити у війську, – взагалі поставлене не було.

Львівські коментатори переконані, що подібне інтерв’ю свідчить про готовність Андрія Садового знову стати політичним лідером загальнонаціонального рівня (у 2014 році його партія «Самопоміч» посіла третє місце на парламентських виборах і завела до Верховної Ради 33 депутати). Судячи з кулуарної інформації, Садовий не втрачає надії сформувати разом з міським головою Дніпра Борисом Філатовим умовну «партію мерів». Проте Офіс президента має свій аналогічний проект на чолі з градоначальником Харкова Ігорем Тереховим та губернатором Миколаївської області Віталієм Кімом, куди намагається «загнати» мера Львова.

Своє чергою, інтерв’ю з мером Івано-Франківська Русланом Марцінківим з’явилося 19 червня одразу на київському порталі РБК-Україна. При цьому видання позиціонувало його як «перше з циклу розмов з мерами та керівниками обласних військових адміністрацій». Початок інтерв’ю справді стосувався комунальних проблем, в тому числі пов’язаних з мобілізацією, витратами з міського бюджету на оборону, переселенцями зі Сходу.

Проте далі Марцінків повторив свої заяви, які раніше викликали резонанс: проти залучення трудових мігрантів, особливо з Азії (хоча протести на цю тему назвав «сприянням російській пропаганді») та «антилюдської ідеології» ЛГБТ і чайлдфрі. Щодо «мовних патрулів» в Івано-Франківську, які теж стали відомими далеко за межами міста, мер відзначив, що вони припинили роботу, бо вже досягли своєї мети – понад 90% мешканців на публіці розмовляє українською.

Найцікавішою стала кінцівка інтерв’ю, в якій Руслан Марцінків підкреслив, що не вважає недавні арешти посадовців у мерії Івано-Франківська політичним тиском, і взагалі з приходом Кирила Буданова до керма в Офісі президента спілкування з центральною владою стало більш конструктивним.

«Нормальна комунікація, як з обласною військовою адміністрацією, так і з Офісом президента, зараз ця комунікація покращилася. Більше спілкування, більше можливості висловити свою думку. Я хочу подякувати за це, тому що насправді цього бракувало за попередників. Тобто, це було якось так, в одну сторону тільки. Зараз, може, не все, що відбувається, подобається місцевому самоврядуванню, але дають висловитися, дають свою думку сказати», – заявив мер Івано-Франківська. Прикарпатські коментатори вважають це своєрідною заявкою Марцінківа на приєднання до партії Терехова-Кіма.

Тепер цікаво буде поспостерігати за діями мерів решти обласних центрів Західної України. До речі, двоє з восьми градоначальників, обраних восени 2020 року, нині вже втратили посади. Мер Рівного Олександр Третяк був відсторонений судом за надуманим приводом влітку 2023-го, а мер Луцька Ігор Поліщук «добровільно» пішов у відставку в березні цього року. Мери Тернополя, Хмельницького, Чернівців та Ужгорода – Сергій Надал, Олександр Симчишин, Роман Клічук та Богдан Андріїв, – останнім часом намагалися не займатися піаром за межами своїх міст. Проте не виключено, що з наближенням виборів їм доведеться піти шляхом Руслана Марцінківа, і почати публічно хвалити київські власті.